Великий український композитор
і музикант Дмитро Степанович Бортнянський народився в 1751 р. у
місті Глухові на Чернігівщині. Иого надзвичайні музичні здібності
виявилися дуже рано і батьки віддали його до Глухівської співацької
школи - там започаткувалася його музична освіта. Незабаром талановитого
семирічного хлопчика відправляють до Петербурґа, де він зараховуєтся
до складу Придворної Капели. Дмитро Бортнянський виявляв не тільки
природню музикальність, а й володів красивим, звучним голосом -
дискантом. Одинадцятилітній хлопчик випробовує свої сили як оперний
соліст, виступає в оперному ансамблі. Починає вивчати теорію музики,
гармонію, опановує гру на клавесині.
Б. ґалуппі, який у 1765 р. очолював
Придворну Капелу, звертає увагу на обдарованого українського співака
і починає займатися з ним основами музичної композиції. У 1769 р.
за клопотанням Б. Ґалуппі Д. Бортнянського посилають на навчання
до Італії. Одинадцятирічне перебування його за кордоном стало не
тільки періодом завершення музичної освіти, але й остаточно сформувало
музичні та художні погляди молодого музиканта. У Венеції, Болоньї,
Римі, Мілані він знайомиться з музикою, малярством та архітектурою
Італії. Написані тут Д. Бортнянським перші значні твори принесли
йому славу і визнання у музичних колах. У 1776 р. у Венеції була
поставлена його опера Creonte (Креонт), а через двароки -
onepa Alcide (Алкід). У 1779 р. в Модені на сцені грецького
театру з тріумфом пройшла постановка третьої опери Д. Бортнянського
Quinto Fabio (Квінт-фабій).
У 1779 р. Дмитро Бортнянський
повертаєтсья до Придворної Хорової Капели у Петербурзі, але тепер
як капельмейстер.
Уже першими своїми композиторськими
працями Д. Бортнянський стає на шлях відродження національних вітчизняних
традицій. Великої популярності набуває створена ним "Херувимська"
- класичний зразок української хорової музики XVIII сторіччя.
Протягом дванадцяти років, працюючи
клавесиністом і композитором "Малого Двору" (так називалися
палати наслідника престолу Павла Петровича в Ґатчині, неподалік
Петербурґа), Д. Бортнянський створює велику кількість інструментальних
і театрально-музичних творів світського характеру. Між ними опера
Le Fêtе du Ѕeigneur (Свято Сеньйора, 1786), Le Faucon
(Сокіл, 1786), Le Filѕ-Rival ou La Moderne Ѕtratonice (Син-Суперник,
1787), соната для клавесину, скрипки і фортепіано, а також значну
кількість пісень-романсів. Призначення Д. Бортнянського директором
вокальної музики й управителем Придворної Хорової Капели (1796 р.)
припало на період його творчого розквіту. Закороткий час майстерність
співу очолюваної ним капели досягла незнаних раніше вершин. Про
високий виконавський рівень капели та її художній авторитет говорить
той факт, що у 1824 р. на особисте прохання Л. Бетховена в Петербурзі,
вперше у Європі, була виконана Miѕѕa Ѕolemniѕ (Урочиста Меса)
геніального німецького композитора.
Д. Бортнянський створив цілу
епоху у вітчизняній хоровій музиці. Бездоганно засвоївши європейську
техніку композиції, талановитий український музикант не пішов шляхом
сліпого копіювання західніх зразків, а створив твори, більшість
з яких побудовані на національних мелодичних основах.
Духовними концертами Д. Бортнянський
відновив роботу над створенням великих циклічних форм нового стилю,
якому притаманна внутрішня простота, ясність та злагодженість, надзвичайна
співучість та наспівність, глибока емоційна насиченість. Г. Берліоз,
характеризуючи основні особливості музики Д. Бортнянського, писав:
" ... твори його свідчать про рідкісний досвід у групуванні
вокальних мас, чудове розуміння нюансування, повнозвучність гармонії.
А найбільше дивує неймовірна свобода розташування хорових партій
та нехтування правилами, які поважали як його попередники, так і
сучасники, особливо італійці, хоч і сам він вважався їхнім учнем."
Людина великої ерудиції і високої
культури (він володів французькою, італійською, німецькою мовами),
видатний громадський діяч, класик української музики, композитор
та дириґент Дмитро Бортнянський помер 28. 09. 1825 р. в Петербурзі.
Иого спадщина - видатне мистецьке явище та художня пам'ятка XVIII
століття, а кращі його твори стали надбанням світової музичної культури.
|
